| Посвята в спудеї в Могилянці. |
[Aug. 31st, 2009|04:17 pm] |
Йдучи територіїю НаУКМА за годину до посвяти бачу, - вже збираються потроху ті, хто тепер буде тут навчатися - ті, кого будуть називати фрешами, бачу і тих, хто вже приміряє мантії і бонети - магістранти.
Магістранти, серед яких незрозумілим мені чином, так само як і людям, що знають певну суть з цього приводу, мав бути я... Десь то шикуватися за Віталієм Олексійовичем, бути радісним серед МП-Археологія, бути поруч з тими, з ким би по ідеї мав би гризти граніт науки цього року.
Але, не все сталось як гадалось, і, як наслідок, маємо, що маємо (с)... Ця колона пройде на плац, але в ній не йтиму я. Цей навчальний рік почнеться, але в жодних списках ви не знайдете мене.
Я в кращому разі буду спостерігачем.
Моє навчання - це вже історія. А історія - це вже в минулому.
Я більше ніколи не буду абітурієнтом жодного (точно українського) вишу, і, передусім, НаУКМА.
Моє навчання скінчилося відрахуванням після другого триместру навчального року 2008-2009 (за задумом - за власним бажанням) і остаточну крапку у незворотності цього процесу поставила, людина, на яку я певним чином, до останнього часу, рівнявся - Л.Л.З.
Тепер я волію, аби наші шляхи ніколи не перетиналися.
і вже не важливо, як і чому, скільки мені поставили за всупний іспит і яким же за порядковим номером у списку я фінішував - це все деталі.
Люди не пам'ятатимуть "рахунок на табло" - у них просто закарбується результат.
Як кажуть британці :"гейм ове(р)"...
Могилянка руйнується: руйнується зовні, руйнується всередині, руйнується на верху, руйнується і внизу, серед звичайних студентів, які самі поміж себе називають могилянцями.
Мені страшенно прикро, важко і болісно на це дивитися - але це так.
Спробуйте заперечити - от так чесно, як могилянець могилянцю, а не як на зовні, для ЗМІ, для політиків, просто людей з іншого середовища чи ще для когось.
Звісно, в Україні вона ще триматиме марку, бренд, буде серед провідних вишів (?), а от на стратегічну мету - ввійти до когорти провідних європейських чи то світових університетів - тепер зась. прийняли ЗНО, відділяє керівництво себе від студенства, і ще багато речей, про які не вартує писати в ЖЖ - все. ланцюгова реакція запустилася. за кілька років чекайте результату. і не гризіть від того лікті...
Страшенно не хочеться бачити все це. Тим більше, коли позбавлений практично всіх інструментів для того, аби якось могти цьому зарадити. тепер я проста сіра людина, офісний работнік, що вкалує за нещасні копійки і марить світлим (не комуністично-радянським) майбуттям...
Додому, на поштову адресу, за якою я приписаний, прийшла одна цікава річ - як то співає Гуцул Каліпсо: "прийшла файна звєстка під назвою повестка".
Кароччє, запрошення послужити Батьківщині в лавах ЗСУ.
Цікава пропозиція, подумав я - і вже буквально за два тижні вирішу як вчиню.
Зараз я на 80% схиляюся до думки прийняти виклик від МінОб.
Залишилося ще деякі моменти з'ясувати аби бути впевненим більше - бо шляху назад уже не буде. принаймні на 9 місяців мінімум.
Розумію, що після служби майже все треба буде починати з НУЛЯ. з великого нуля.
Іду на роздуми...
А, до речі, вітаю всіх з останнім днем літа, а щасливчиків, більшість яких буду бачити сьогодні - з посвятою в спудеї НаУКМА!!!)))... |
|
|
![[info]](http://l-stat.livejournal.com/img/userinfo.gif){kind=small}
boban_iz_mogyly's journal
